Конфлікт в Україні досяг критичної точки. Після невдалого контрнаступу українських військ у 2023 році, повномасштабне вторгнення Росії перейшло у передбачуваний цикл сезонних наступів, між якими інтенсивність атак спадала, поки російські підрозділи проходили ротацію та перегрупування.
На перший погляд, цей рік не демонструє суттєвих відмінностей. З переходом від весни до літа українські сили вздовж лінії фронту знову фіксують невпинне наростання російських атак та спроб проникнення. Проте, настрій серед українських командирів змінився. Російські наступи створюють менший тиск на їхні підрозділи порівняно з попередніми роками, зазначає Foreign Affairs.
Хоча атаки безпілотників та артилерійські обстріли залишаються постійними, бойова ефективність Росії демонструє спад. У Києві спостерігається зростання оптимізму щодо можливості змусити Росію до припинення вогню, стверджують журналісти.
Українське відродження
У 2025 році Україна сформувала понад десяток армійських “корпусів”, об’єднавши бригади. Це сприяло покращенню підготовки новобранців, оскільки тепер їх навчають ті командири, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.
Водночас ЗСУ вдосконалили взаємодію між піхотою, дронами, артилерією та бронетехнікою. Такі загальновійськові тактики дозволили здійснювати ротацію, просуватися в напрямках Куп’янська (восени 2025 року) та Гуляйполя (навесні 2026 року), зберігаючи при цьому мінімальні втрати порівняно з російськими.
Крім того, українські підрозділи БПЛА посилили “дальні удари”, знищуючи російську логістику на відстані до 100 кілометрів від лінії фронту. Щільна розвідка ускладнила постачання військ РФ і позбавила їх можливості концентрувати сили для потужних штурмів.
Тактична майстерність та нові реформи дозволили українським військовим подолати спад 2024–2025 років, зазначають ЗМІ. У результаті, вже в перші місяці 2026 року спостерігався чистий позитивний приплив нового особового складу до бойових частин.
Російські проблеми
На відміну від ЗСУ, російські війська почали втрачати ефективність на полі бою через сукупність факторів. У 2024–2025 роках перевага РФ трималася на величезних резервах та вогневій потужності. Однак, замість якісної підготовки, командування віддавало перевагу киданню на штурми солдатів з дводенною чи двотижневою підготовкою, що призвело до втрати близько 23 000 військових щомісяця протягом 2025 року.
Хоча значні виплати та списання боргів допомагали компенсувати втрати, такий підхід не залучив технічних спеціалістів, здатних заробляти у цивільному секторі. Наприклад, російська армія значно відстає від планів набору операторів дронів, йдеться в матеріалі.
Крім того, якщо раніше артилерія та авіаційні бомби компенсували слабку підготовку піхоти, то тепер ситуація змінилася. Поле бою перетворилося на зону зіткнення сил шириною приблизно 30 кілометрів. Карти російських планувальників погано відображають цю реальність, через що штабні накази розходяться з практикою, а координація ударів стає все менш ефективною.
Впевненість без самозаспокоєння
Покращення ситуації для ЗСУ та деградація російських підрозділів не означають, що успіх України неминучий, наголошують журналісти. Армія РФ все ще налічує понад 600 000 солдатів і не відчуває дефіциту боєприпасів завдяки оборонно-промисловому комплексу. Ворожі дрони та бомби завдають ударів по логістиці, піхота шукає прогалини в обороні, а на деяких напрямках, як-от Костянтинівка, ЗСУ втрачають позиції. Крім того, Росія перебуває небезпечно близько до Запоріжжя, тому в України немає права на помилку.
Проте РФ не встигає повністю окупувати Донбас до кінця року, як вимагав Кремль, і навряд чи зможе зробити це у 2027-му без масштабної реорганізації. Російські військові зусилля перебувають у кризі. Хоча кремлівський диктатор Володимир Путін не відмовився від ідеї підкорити Україну, він все ж реагує на жорсткі реалії, як це було під час відступу з-під Києва та Херсона у 2022 році.
Усвідомлюючи погіршення своїх перспектив, Кремль може обрати один із двох сценаріїв:
Тотальна мобілізація. Примусовий призов фахівців та великих резервів живої сили. Це може тимчасово допомогти РФ на фронті, але загрожує серйозними політичними та економічними потрясіннями всередині країни, де Центробанк вже сигналізує про критичну нестачу робочої сили.Перехід у глуху оборону. Припинення масштабних наступальних операцій та затягування конфлікту з продовженням ракетних та дронових ударів по Україні взимку.
Однак вести “вічну війну” Кремлю стає все складніше, оскільки ЗСУ демонструють спроможність до ефективних атак і все частіше завдають ударів дальньої дії по ключових об’єктах російської економіки.
З вогню та в полум’я
Якщо Україна зміцнить свої позиції до кінця року, Київ та його союзники зможуть переконати Москву погодитися на безумовне припинення вогню, показавши Путіну, що це найменш ризикований для нього варіант. Проте Кремль не відмовиться від ворожості: перемир’я він використає для відновлення своєї армії та спроб дестабілізувати економічно й політично крихку Україну.
Для самого українського суспільства пауза стане полегшенням, але принесе нові виклики:
Почнеться внутрішній тиск на уряд з вимогою демобілізації.Доведеться відновлювати зруйновану промисловість та інфраструктуру на тлі неминучого політичного розколу та вимог провести вибори.Зниження інтенсивності війни може призвести до зменшення щедрості європейських партнерів у питаннях фінансування оборони.
Щоб закріпити досягнутий успіх, Києву необхідно продовжувати реформи армії, а Заходу – посилювати санкції та постачання озброєнь. На тлі поступового відходу Вашингтона від європейських справ, саме Європі важливо зрозуміти, як зберегти цей крихкий мир. Припинення вогню є необхідним для безпеки України, але саме по собі воно її не гарантує.
Читають зараз: У війні в Україні спостерігаються ознаки переломного моменту, – Пісторіус.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Підписатися