Українська парламентська скрута: з якої причини Рада не підтримує урядові законопроєкти

Політичній силі “Слуга народу” стає все важче отримувати достатню кількість голосів навіть для найважливіших рішень парламенту. У фракції відкрито заявляють, що це пов’язано з увагою до роботи депутатів з боку НАБУ та САП, хоча справжніх проблем значно більше. Що ж насправді відбувається в монобільшості та яке вирішення цієї кризи бачать у Верховній Раді – дізнайтеся з матеріалу РБК-Україна.

“Нового життя, як обіцяли, не сталося, і вже не буде”, – поділився з РБК-Україна один із впливових членів парламентської фракції “Слуга народу”. Він має на увазі ті сподівання, які виникли у народних обранців після скандалу з “Міндічгейтом” і відставки керівника ОП Андрія Єрмака.

Звісно, після тих подій політична атмосфера у владних колах покращилася – це підтверджують майже всі опитані представники ЗМІ. Однак, конкретно Верховна Рада останніми місяцями, навпаки, почала працювати зі ще більшими перебоями, ніж раніше.

Монобільшість, яка з різних обставин втратила певну кількість депутатів, вже давно існувала лише на папері, не забезпечуючи самостійно потрібних 226 голосів для ухвалення рішень.

Схема виглядала приблизно так: “СН” забезпечувала близько 180 голосів “за”, а решту півсотні голосів, яких бракувало, надавали зовнішні партнери: парламентські групи або позафракційні депутати.

А зараз навіть 180 голосів усередині пропрезидентської фракції набираються з великими зусиллями – хіба що за абсолютно “невинні” проєкти, як-от ратифікації, або ті, що стосуються воєнних питань, але й тоді не завжди. У результаті – навіть за звичної підтримки партнерів, “слуги” не можуть забезпечити не тільки безперебійну, а й хоча б більш-менш задовільну роботу парламенту.

Найбільш показовим епізодом стало невдале голосування за цифрові платформи, відоме як “закон про податок на OLX”. Депутати віддали лише 168 голосів “за”, з яких “Слуга народу” – тільки 126. Депутати навіть не змогли повернути законопроєкт на доопрацювання, адже голосів забракло.

Водночас цей проєкт – одне з ключових зобов’язань України для отримання фінансування від МВФ. А від цього залежить і отримання 90-мільярдного кредиту від Євросоюзу, з яким і так виникає чимало проблем.

Поспілкувавшись з великою кількістю народних депутатів з президентської фракції та інших, РБК-Україна з’ясувало причини поточної кризи та можливі шляхи її вирішення.

Претензії до Кабміну

Майже всі опитані представники ЗМІ зійшлися на думці, що однією з основних проблем є незадоволення депутатів урядом Юлії Свириденко, який було призначено в липні минулого року.

“Коли прийшла Свириденко, було багато обіцянок у стилі “почую кожного”. Спочатку міністри і прем’єр дійсно відвідували комітети, спілкувалися з депутатами онлайн. Було багато обіцянок, але мало реальних дій. А згодом навіть цієї комунікації стало менше”, – зауважив один із народних обранців.

Інші висловлюються ще більш критично. “Юлія вважає себе зіркою, а депутати для неї – ніхто, на відміну від Офісу президента”, – скаржиться інший співрозмовник.

Водночас, порівнюючи з попереднім урядом Дениса Шмигаля, теперішній Кабмін і Верховна Рада все ж таки взаємодіють активніше: міністри Свириденко беруть участь у п’ятничній “годині запитань до уряду”, особисто або через заступників відвідують засідання комітетів тощо.

“Ну, приходить якийсь недосвідчений заступник міністра, зачитує щось з папірця. Або “космонавт”, який заглиблений у високі матерії, йому байдужі депутатські проблеми. Яка користь від того, що тебе не посилають відкрито?”, – заперечує ці аргументи ще один “слуга народу”.

Варто зазначити, що сам факт неякісної або недостатньо ефективної комунікації депутати, можливо, й пережили б. За час перебування при владі вони вже звикли до майже відверто зневажливого ставлення до себе з боку інших владних структур.

Справжня проблема, на думку депутатів, полягає в тому, наскільки слова уряду різняться з його діями. З одного боку, депутатів змушують голосувати за непопулярні законопроєкти, пояснюючи це гострою нестачею коштів у державному бюджеті та необхідністю залучення зовнішнього фінансування.

З іншого боку – влада регулярно влаштовує розподіл “грошей з вертольота” у вигляді різних кешбеків та інших “програм підтримки”. Іноді це навіть відбувається одночасно: як із “податком на OLX” і кешбеком за пальне.

“Уряд заявляє, що “немає грошей, потрібно голосувати за непопулярні рішення, щоб отримати кошти від МВФ”. А потім вони приймають піарні та популістські рішення, наприклад, кешбек на пальне для 13 мільйонів українців. Чи всі ці 13 мільйонів дійсно потребують цього кешбеку?” – пояснює один з мотивів невдоволення урядом співрозмовник.

Інше джерело РБК-Україна уточнило, що голоси за проєкти, необхідні для МВФ або програми Ukraine facility, можливо, й знайшлися б. Проте для цього потрібно було хоча б відверто поговорити з депутатами, чого, за його словами, не було зроблено.

“Кабмін, по суті, сам узгоджував ці ініціативи. Для таких проєктів потрібно проводити перемовини з депутатами, збирати голоси, пояснювати, переконувати. А вони просто передали це в парламент і все – далі вирішуйте самі. Так не вийде. А Свириденко хоче здаватися ідеальною і не брати на себе відповідальність за жодні негативні наслідки. Мабуть, нам не варто було змінювати Шмигаля. Цей Кабмін дуже слабкий”, – поділився думкою один з опитаних депутатів.

“Іноді ми навіть жартуємо: Шмигаль – молодець, з усім справляється. От би таку людину – і в прем’єр-міністри!” – іронізує інший співрозмовник.

У будь-якому випадку, депутатів та уряд чекає черговий раунд протистояння. Випробувавши різні способи обходу, Кабмін врешті-решт об’єднав усі податкові норми в одному законопроєкті: податок на OLX, скасування безмитного ввезення посилок, закріплення військового збору на рівні 5% та обов’язкову сплату ПДВ ФОПами з доходом понад 4 млн грн.

За таких обставин у Раді цей законопроєкт має нульові шанси на підтримку – це підтверджують усі опитані представники ЗМІ. “Ми не збираємося воювати з людьми, які самі себе забезпечують”, – заявив один із провідних членів “Слуги народу”.

“Кабмін постійно щось підписує, а нам потім розгрібати. Ні, хай приходять і детально пояснюють нам все про податки, і беруть на себе відповідальність”, – додав його колега по фракції.

НАБУ проти нардепів

Публічно, “на камеру”, у парламенті займають іншу позицію – звинувачуючи в усьому антикорупційні органи.

Зокрема, заступник голови фракції “СН” Андрій Мотовиловець, який відповідає за безпосередній збір голосів, в інтерв’ю Forbes пояснив, що головною причиною “збою” в Раді стала зацікавленість депутатами з боку САП та НАБУ.

Наприкінці минулого року декілька “слуг народу” отримали підозри в організації доплат у “конвертах” за ухвалення потрібних рішень і координацію голосувань. Співрозмовники в Раді стверджують, що ця ситуація демотивувала депутатів – не всіх, але значну частину.

“Вони бояться голосувати взагалі, щоб потім їм не закидали, що вони з кимось координували свої голосування. У нас навіть секретаріат фракції допитували з цього приводу. На початку року, після цього випадку, секретаріат взагалі припинив розсилати інформацію про рішення фракції щодо законопроєктів, внесених до порядку денного, щоб це не трактували як “координацію” під час голосувань. Хіба це не абсурд?”, – розповідає один з депутатів від “СН”.

Особливо “слугам” запам’яталась історія про те, що серед голосувань, до яких виникли питання у антикорупційних органів, були й абсолютно невинні – наприклад, ратифікація угоди з Хорватією. Про “хорватську історію” РБК-Україна охоче розповідають і рядові, і “вищі” депутати від “СН”.

“Що, тепер виходить, не можна голосувати за жодні ратифікації?! Багато хто боїться, що проголосує за ратифікацію, а потім до нього прийдуть НАБУшники”, – кажуть у фракції. На зауваження, що НАБУшники приходять не через ратифікацію як таку, а через отримання “конвертів”, чіткої відповіді зазвичай немає.

Проте, всі погоджуються: після останніх інцидентів з “конвертами” та подібних звинувачень на адресу Юлії Тимошенко, депутати дуже бояться брати до рук щось, що шарудить. Тим паче, що в парламенті впевнені: НАБУшники мають безліч “агентів” у депутатських рядах, і тепер нікому не можна довіряти.

Частково свої страхи депутати полегшили ще наприкінці минулого року, проголосувавши за збільшення власної зарплати, однак морального задоволення вистачило ненадовго.

“Тиждень тому Мотовиловець і Кабмін обговорювали, щоб уряд якось доніс до західних партнерів необхідність вплинути на запал НАБУ та САП, інакше вони паралізують роботу Ради. Можливо, керівництво “СН” побоюється, що список об’єктів їхньої уваги буде розширюватися. І, можливо, те, що інформація про парламентську кризу була оприлюднена в ЗМІ, є ще одним сигналом Заходу, щоб вони вплинули на НАБУ”, – припустив один із впливових депутатів у Раді.

Версію про те, що поточна криза має штучний характер, РБК-Україна почуло і від інших депутатів. З тим самим поясненням: це сигнал Європі (оскільки США після приходу Трампа майже втратили інтерес до подібних внутрішньоукраїнських проблем), щоб вони трохи стримали антикорупціонерів, інакше можливий повний параліч парламенту та пов’язані з цим наслідки.

За словами деяких джерел, Юлія Свириденко нібито навіть обіцяла депутатам, що відповідна робота з європейськими партнерами вже проведена. А питання про гіперактивність НАБУ та САП та її наслідки нібито обговорювали на найвищому рівні Євросоюзу (хоча інші співрозмовники це заперечують).

Підозри депутатів у тому, що криза частково зрежисована, підсилюють різні непрямі ознаки. Наприклад, те, що Мотовиловець (орієнтований на голову фракції Давида Арахамію) рідко дає інтерв’ю, тому його гучний публічний виступ у ЗМІ – це “не просто так”. Або що під час голосування за “податок на OLX” не проводився цілеспрямований збір голосів, а сам проєкт був винесений на голосування тоді, коли велика кількість депутатів перебувала у закордонних відрядженнях.

Шляхи виходу

Версії про конфлікт між Радою та урядом і діяльність антикорупційних органів доповнюються іншими поясненнями причин проблем у Раді останнім часом.

Найпростіше – це звичайна втома та невизначеність щодо майбутнього. Один із співрозмовників РБК-Україна навіть порівняв депутатів, які працюють вже шість з половиною років, з “перекислими огірками в бочці”.

Водночас, за словами джерел, інформація про десятки заяв про складання мандата, яка з’являється у ЗМІ, не відповідає дійсності. Найближчим часом доведеться “відпустити” лише одного депутата, і то з поважних особистих причин.

Питання полягає скоріше у старих та нових образах і проблемах з організацією процесів у парламенті.

Наприклад, частина депутатів затаїла образу після літньої історії з атакою на НАБУ та САП. Дехто досі вважає себе обдуреними після того, як спочатку проголосували за відповідний законопроєкт, а за кілька днів були змушені все скасувати. І, по суті, опинилися крайніми в цій ситуації – принаймні, на їхню думку.

“Президент і парламент змогли покращити свій імідж після цього випадку, але не парламент – весь негатив досі залишається на нас. Потім розкрилися масштаби “Міндічгейту”, які депутати навіть не могли уявити. Крім того, якщо ми вирішили рухатися далі, то чому люди, пов’язані з тим самим Міндічем або Єрмаком, досі залишаються на своїх посадах?” – описує настрої у Раді ще один із впливових депутатів від “слуг”.

Відіграють роль і особисті образи – наприклад, через те, що якийсь голова ВЦА “тисне” на керівника місцевого підприємства, близького до депутата. І оскільки керівництво не хоче або не може вирішити цю проблему, сам депутат не голосує з ентузіазмом.

Двоє співрозмовників РБК-Україна стверджують, що проблеми з голосуванням у Раді почали зростати з літа минулого року, але не лише через “Міндічгейт” і прихід нового Кабміну. А через те, що ці голоси всередині фракції просто перестали систематично збирати.

За даними видання, приблизно до кінця весни 2025 року за спілкування зі “слугами народу” з важливих проєктів відповідав голова фінансового комітету Данило Гетманцев, потім цю функцію передали Андрію Мотовиловцю.

“Раніше перед голосуваннями з депутатами спілкувалися, дізнавалися їхню думку та побоювання, зрештою – просили щось підтримати. З літа минулого року ця практика припинилася, і це дало результат. Останній раз, коли хтось дійсно систематично працював зі збором голосів і роботою з депутатами – це під час голосування за проєкти щодо НАБУ та САП. Після цього депутати голосують, як хочуть”, – розповів один із депутатів від “СН”.

За словами іншого депутата, зламався звичний механізм, коли голови комітетів виносять свої пропозиції на “малу фракцію”, потім їх обговорюють із президентом, а вже потім виносять на Погоджувальну раду Ради.

Утім, ще один депутат запевняє, що опитування депутатів відновилися після невеликої перерви, і збір голосів ведеться – тільки голоси не збираються. За його словами, нинішнє ядро фракції “СН” становить не 180, а приблизно 150 осіб, тому “допомоги” від депутатських груп вже арифметично не вистачає для ухвалення законопроєктів.

У будь-якому випадку, безсилля парламенту іноді доходить до того, що наступний пленарний тиждень почнеться не у вівторок, як зазвичай, а в середу – на повноцінний порядок денний просто не вистачає законопроєктів, які б отримали достатню кількість голосів.

Звісно, нескінченно так тривати не може. Тому співрозмовники видання озвучують різні ідеї щодо виходу з кризи.

Один із варіантів – створення широкої коаліції та “уряду національної єдності” – у “Слузі народу” відкидають одразу. Розмови про це почалися в соціальних мережах після візиту голови парламенту Руслана Стефанчука до офісу “Європейської солідарності” – головного прихильника широкої коаліції.

Проте, за інформацією РБК-Україна, причиною візиту було не переформатування парламенту, а більш вузьке питання – ухвалення нового Цивільного кодексу, яке важливе для Стефанчука особисто. “Широка коаліція – це точно не про нас”, – запевнив РБК-Україна один із впливових “слуг”.

Він сподівається, що якимось чином вдасться вплинути на зацікавленість НАБУ та САП у діяльності депутатів. “Тоді стане легше, залишиться провести тюнінг”, – зазначив співрозмовник.

Одним із варіантів він вважає можливу спробу “похитнути” уряд Свириденко – але не з метою її звільнення (такий сценарій навряд чи реальний), а щоб домогтися часткового переформатування Кабміну та призначення на посади вихідців із депутатського середовища.

“Але на принтер ми знову точно не перетворимося”, – підсумував нардеп.

Водночас, в нинішньому режимі парламенту доведеться існувати ще довго. Якщо кілька місяців тому в політичних кулуарах відчувалось наближення перемир’я, мирної угоди, референдуму щодо неї та виборів (можливо, не навесні чи влітку, то хоча б восени), то зараз, після того, як переговори зайшли в глухий кут, і на тлі війни в Ірані, все більше співрозмовників говорить про те, що ще рік-два доведеться прожити у воєнному режимі. А інших депутатів в України немає і не буде.

Тому поки що центральній владі, і особисто президенту, доведеться працювати з тими, хто є. Зустрічі Зеленського з його фракцією останнім часом відбуваються рідко, зі зрозумілих причин.

В Офісі президента, де зосереджені на питаннях мирного врегулювання, гарантій безпеки, постачання зброї, зміцнення енергетики, не надто охоче слухають скарги депутатів на кшталт “мене ображає губернатор”. Кілька домовленостей про “зустрічі та продовження розмови” нічим не закінчилися.

“З’явилось розуміння, що справа не лише в Єрмаку, а й у самому президентові. Водночас у фракції чимало людей вважають Зеленського справжнім лідером, героєм, і кажуть: Ми ж теж можемо бути корисними, але нас не використовують…” – каже один зі “слуг”.