Це вилилось у пік після декількох місяців зустрічних обвинувачень і територіальних розбіжностей. В такій ситуації Україна змушена оперувати у контексті багатосторонньої нестабільності.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф запевнив у переході конфлікту з Афганістаном у стан повноцінного військового протистояння. Оголошення прозвучало після нічних сутичок та авіаційних ударів, що спровокували значні збитки. УНН розбирається, які відгуки це матиме для решти світу, зокрема, для України.
Подробиці
Після ряду авіанальотів і гучних тверджень про “відкриту війну” напруженість між Пакистаном і Афганістаном перейшла в найбільш критичну фазу за останні роки. Офіційно йде мова про боротьбу з бойовиками, проте в основі конфлікту – давні територіальні розбіжності, проблема транскордонного екстремізму і дефіцит довіри між сусідами. Для України це ще один сигнал щодо підвищення глобальної нестійкості, де локальні конфлікти швидко отримують міжнародне значення.
Як конфлікт перейшов у активну фазу
Пакистан підтвердив завдання авіаударів по об’єктах у Кабулі та прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді повідомили, що операції були спрямовані проти бойовиків, які вчиняють напади на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда в порушенні суверенітету і загибелі цивільних.
Ескалація стала кульмінацією багатьох місяців взаємних звинувачень. Пакистан наполягає, що афганська влада, сформована рухом Талібан, не приборкує діяльність угруповання ТТП, яке проводить теракти всередині країни. Кабул відкидає відповідальність за дії бойовиків або заявляє, що не контролює всі радикальні утворення.
Старий кордон – нові конфлікти
Однією з головних причин напруженості залишається спірний кордон, відомий як лінія Дюрана. Його історія сягає колоніальної епохи, а питання законності кордону неодноразово ставало підґрунтям суперечок. По обидва боки проживають племінні громади з міцними суспільними зв’язками, що ускладнює контроль над територією.
Для Пакистану контроль над прикордонними районами є питанням національної безпеки. Для Афганістану – це також символічна тема суверенітету. В результаті будь-який інцидент швидко набуває політичного забарвлення.
Талібан після повернення до влади
Після 2021 року, коли Талібан знову встановив контроль над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим гравцем в афганських справах. Проте нова влада в Кабулі демонструє більшу незалежність.
Ісламабад очікував, що Кабул активніше боротиметься з пакистанськими бойовиками. Натомість, на думку пакистанської сторони, угруповання ТТП отримало більше простору для діяльності. Саме це стало приводом для силових відповідей у вигляді авіаударів.
Ядерний фактор: чи є ризик глобальної ескалації
Пакистан є ядерною державою з кінця дев’яностих років і володіє значним арсеналом. Однак його стратегічна доктрина спрямована перш за все на стримування Індії, а не на конфлікт з Афганістаном. Поточне протистояння має характер прикордонної ескалації середньої інтенсивності.
Вірогідність застосування ядерної зброї в цьому конфлікті вкрай низька. Водночас сам факт участі ядерної держави підвищує рівень міжнародної уваги та напруження.
Регіональні наслідки
Афганістан вже перебуває у складній економічній та гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може посилити кризу, викликати внутрішні переміщення населення і нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні проблеми і політичну нестабільність.
Крім того, тривале протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які використовують прикордонні райони як зону для перегрупування і підготовки атак.
Що це означає для України – усе більше конфліктів як елемент великої гри
Для України важливо розуміти, що світова безпекова архітектура все більше нагадує систему взаємозалежних криз. Навіть якщо протистояння між Пакистаном і Афганістаном має локальні причини, воно відбувається в ширшому контексті конкуренції між США, Китаєм та Іраном.
Кожен новий конфлікт у регіонах, де перетинаються великі держави, може використовуватися як інструмент стримування, тиску або перерозподілу впливу. У такій логіці війни перестають бути лише регіональними – вони стають елементами глобальної шахівниці.
Для Києва це означає кілька речей. По-перше, міжнародна увага і ресурси партнерів розподіляються між кількома кризами одночасно. По-друге, посилюється загальна тенденція до силових методів вирішення суперечок. По-третє, великі держави все активніше використовують регіональні конфлікти як інструмент геополітичної конкуренції.
У такому середовищі Україні доводиться діяти в умовах багатовекторної турбулентності, де кожна нова ескалація – навіть за тисячі кілометрів – може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані справді виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни все частіше є не лише локальними конфліктами, а елементами великої гри.
Чи переросте це у повномасштабну війну
Найбільш вірогідний сценарій – продовження обмежених операцій і періодичних ударів без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не демонструє готовності до масштабної кампанії. Афганська влада зосереджена на внутрішній стабільності, а Пакистан навряд чи зацікавлений у затяжному конфлікті.
Втім, ризик неконтрольованої ескалації зберігається, особливо якщо атаки на території Пакистану триватимуть. У такому разі відповідь може ставати все жорсткішою, що створюватиме нові витки напруження.
У підсумку нинішня криза є наслідком давніх протиріч, безпекових викликів і зміни балансу сил після 2021 року. Вона навряд чи переросте у масштабну війну, але вкотре демонструє, наскільки крихкою залишається міжнародна система безпеки – і як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальний порядок денний, в якому перебуває й Україна.
Нагадаємо
Пакистанські прикордонники та афганські таліби вступили в бій із застосуванням важкого озброєння – він тривав понад дві години. Обидві сторони заявляють про значні втрати та захоплення прикордонних постів.